Хто знав – згадайте, хто пам’ятає – пом’яніть …

Хто знав – згадайте, хто пам’ятає – пом’яніть …
Життя – єдина мить, для смерті – вічність ціла…
3 липня минає трагічний рік з дня непоправної втрати, коли невблаганна смерть забрала нашого найдорожчого чоловіка, люблячого батька
ОЛЕКСАНДРА САВЕЛІЙОВИЧА НАЛЧАДЖІ
Пішла з життя людина прекрасної душі, відкритого і доброго серця. Він жив, радів світу, людям, що оточували його.
І хоч життя не слало перед Олександром Савелійовичем веселкових стежок, відкидав життєві негаразди й невтомно трудився. Разом зі своїми учнями сходинка за сходинкою піднімався на освітянський олімп, долаючи труднощі щоденною працею, несхитною наполегливістю та любов’ю до дітей.
Сьогодні ми згадуємо його як мудрого вчителя, який відкривав дітям невичерпну силу знань, наставника, який учив розпізнавати добро і зло, радив бути співчутливими до чужого горя, веселого і доброзичливого товариша, з яким можна було поділитися і радістю, і смутком.
За роки своєї плідної педагогічної діяльності Олександр Савелійович виховав не одне покоління, розв’язав тисячі життєвих проблемних задач і рівнянь.
І враз його не стало… Раптом списався в руках Учителя той шматочок шкільної крейди, без якого себе не уявляв, обірвалася не доведена до кінця формула життя…
Не можна змиритися з тим, що ніколи більше не зайде він до школи, не скаже свого мудрого слова учням та колегам, не порадить, не усміхнеться… до наймолодшого сина.
Надворі так гарно сонечко грає,
Любий мій татку, а тебе немає.
Пішов ти від нас у літній час
І ангелом тепер поглядаєш на нас.
Татусю рідненький, чому так буває:
Я ще маленький, а тебе вже немає?
Всміхнись ти до нас зорею із неба,
А ми у молитві полинем до тебе.
Зігрій ти матусю промінчиком сонця,
Пташкою постукай зранку в віконце,
Вітерцем в обличчя до нас привітайся,
Сніжинками весело з нами пограйся.
А ми тебе будемо завжди пам’ятати,
Стежку до могили будемо топтати,
Свічечку запалимо, помолимось Богу,
Попросимо, щоб до раю вказав тобі дорогу.
Людина живе доти, доки її пам’ятають. Світла пам’ять про дорогого чоловіка та батька вічно житиме у наших серцях.
Хай рідна пирятинська земля стане для нього пухом, а Господь дарує вічне життя у Царстві Небеснім.
Усі, хто знав дорогу нам людину, Налчаджі Олександра Савелійовича, згадайте добрим словом, пом’яніть щирою молитвою.
У глибокій скорботі й невимовному вічному смутку дружина Тамара та син Ярослав.